Гімн весні
Чи
були ви у горах, коли туди приходить весна і прозоре повітря аж бринить під
сонячним промінням.? Коли хочеться вдихнути на повні груди п’янкий запах весни
і співати від переповнення емоціями? На перших проталинах ліниво гріється на
сонці пожовкла минулорічна трава. Раптом,
підійшовши ближче, ваш погляд зупиняється
і не може відірватися. Ви побачили їх!.. Сотні квіток, що тягнуться з землі до
неба. Прислухайтесь, і ви почуєте: вони також співають. Гімн весні! Вони - прекрасні,
ніжні, тендітні і, водночас, мужні. У
них стільки сили та жаги до життя, що проростаючи крізь товщу снігу, не бояться
ані морозу, ані того, що світ зустріне їх не завжди приязно. Це - крокуси
(шафрани) Гейфеля. Шкода, що з кожним роком їх стає все менше й менше і в їхньому
співі все частіше чуються ноти тривоги.
 |
| Фото А.Хархаліса |
 |
| Фото А.Хархаліса |
 |
| Фото П.Тереха |
 |
| Фото П.Тереха |
Наукова назва роду пов’язана з давньогрецьким міфом. Одного разу Бог
торгівлі та мандрів Гермес (римляни називали його Меркурієм) вправлявся у
киданні диска. Випадково диск влучив у
його друга Крокоса і смертельно поранив. Гермес був у відчаї, тому попросив
Богів зберегти пам'ять про свого друга. З
краплин крові Крокоса виросли ніжні квіти, які по сьогодні милують людське око.
Назва Шафран – від арабського „sepheran”- жовтий, за
забарвлення стовпчиків маточки.
Шафран Гейфеля – багаторічна
бульбоцибулинна рослина. Листя вузьке, з білою смужкою, 7-10 см завдовжки,
0,5-0,7 см завширшки. Стебло дуже вкорочене, тому здається ніби листки і квіти
ростуть із землі. Квітка одна, велика, з довгою трубкою і 6-ти пелюстковим
відгином. Оцвітина фіолетова, рідше біла, з темними плямами на кінці пелюсток. Квіти
нагадують невеличкі келихи, всередині яких ваблять око яскравим жовтогарячим
кольором тичинки та приймочка маточки. Зав’язь під час цвітіння знаходиться під
землею. Цвіте у березні-квітні. Рослина комахозапильна, хоч під кінець цвітіння
у неї може відбуватися самозапилення, що дуже важливо, адже ранньою весною не
завжди є сприятливі погодні умови для комах. Плід – коробочка, яка протягом
липня достигає над землею. Розмножуються шафрани бульбоцибулинами – дітками та
насінням. Перше цвітіння спостерігається на 4-5 році життя.
 |
| Фото А.Хархаліса |
 |
| Фото Антона Хархаліса |
На Україні поширено 8 видів шафрану, з яких банатський,
гарний і Паласів цвітуть восени. Всі види шафранів зникають у зв’язку з
господарською діяльністю людини, а за останні роки їх масово знищують задля
сумнівного прибутку.
 |
| Фото Павла Тереха |
Батьківщиною шафранів вважають Індію, звідки вони були поширені на інші
арабські країни, а згодом і в країни Європи. Один із видів цього роду – шафран посівний –
належить до найдавніших культурних рослин і у дикому стані невідомий. Головна його
цінність – маточки, які у висушеному вигляді використовуються як приправа,
але ще більше їх цінували як
природний фарбник. Правителі багатьох
країн носили пофарбований шафраном у жовтий колір одяг, а в стародавньому Китаї
ніхто не мав права користуватися такою фарбою, лише імператор. Англійський
король Генріх VIII високо цінував
шафран як приправу, тому заборонив придворним дамам використовувати його для
підфарбовування волосся. Висушені маточки
містять ефірну олію, глікозид пікроцин та фарбники (крокін, шафранін,
каротин і лікопін). Їх використовують для підфарбовування харчових продуктів: 1
грам шафрану забарвлює 100 літрів води у жовтий колір. Найбільшим попитом
шафран користується в арабських країнах,
адже ефірна олія покращує зберігання їжі, що особливо важливо у жаркому
кліматі. Шафран – дорога пряність, для одержання 1 кг сухих спецій потрібно переробити
150-200 тис квіток. Витрати шафрану на кухні мікроскопічні: двох маточок
досить, щоб зафарбувати 3 літри води.
Як декоративну рослину крокуси почали вирощувати пізніше. У 16 ст. в ботанічних садах Європи з’явилися
перші декоративні види: вузьколистий, жовтий та весняний. Саме вони дали
початок такому розмаїттю декоративних сортів, які ми маємо сьогодні.
У багатьох народів до сьогоднішнього дня існує повір’я, що той, хто
посадить у себе в саду або на підвіконні крокус, буде щасливим. Тож давайте
станемо щасливими: посадимо крокуси, тим більше, що існує так багато
різнобарвних декоративних сортів, які нічим не поступаються своїм „диким”
родичам. І тоді ще довго звучатимуть гімни весні у такому витонченому
виконанні!
 |
| Фото Л.Нагорної |
Немає коментарів:
Дописати коментар