Рослини Червоної книги України. Тис ягідний.

                       ТИС ЯГІДНИЙ —Taxus baccata L.

                       Родина тисові — Taxaceae

      Вересневий ранок. Накрапає дрібний дощ. На трамвайній зупинці старовинного міста Лева, як завжди, метушаться пішоходи. Ніхто з них не звертає уваги на незвичне дерево-кущ, що вкрите яскраво-червоними, подібними на ягоди, плодами, яке росте поруч. Це хвойне дерево росте тут не один десяток років. Йому нікуди поспішати. Попереду в нього довге життя, адже воно належить до рослин довгожителів, яким природа виділила завидний вік: хоч росте повільно, зате доживає до 3-4 тисяч років! Мова йде про тис ягідний, який дійшов до нас ще з третинного періоду кайнозойської ери.

 

     У Стародавньому Римі тисове дерево вважали священним і поклонялися йому. У Єгипті в тисових саркофагах хоронили фараонів. У західній Фландрії в 1954 році знайдено тис, до якого нібито прив'язував коня сам Цезар. Виходить, що дерево мало за дві тисячі років. Але не виключено, що то легенда. Тисові, що росте в Західній Моравії неподалік від замку Перштейн, теж близько двох тисяч років. За легендою, виріс він із тисової палиці, яку ввіткнув у землю мандрівник. Замилувавшись замком, він забув її витягти. Середньовічний літопис запевнює, що замок стоятиме доти, доки й тис. Тому дерево шанобливо оберігається.

     Ареал виду охоплює Західну Європу: на півночі до Англії і Скандинавії, на півдні — до Середземного моря і на сході — до західних районів Бєларусі та України. Ізольовано росте в Криму та на Кавказі, а за їх межами — в Алжирі, Туреччині, Сирії та Ірані. В Україні відомо понад 40 місць знаходження виду: в Карпатах, Передкарпатті та у Кримських горах.

     Тисові (Taxaceae) – порівняно нечисленна родина хвойних рослин, з яких на території України зустрічається тільки тис ягідний. Це невисоке дерево до 15 м заввишки і до 1,5 м в діаметрі або кущ із щільною темною кроною. Росте у букових, грабових і темнохвойних лісах. Перевагу віддає вапняковим ґрунтам. Має червонувато-сіру гладеньку кору. Листки чергові або майже супротивні, лінійні, ланцетні, з верхнього боку темно-зелені, блискучі, із нижнього — ясно-зелені, матові, плоскі, з трохи загорнутими краями. Розмножується насінням, рідко вегетативно, але виростає кущем. Цвіте у квітні — травні. Рослина дводомна. Весною чоловічі дерева вкриваються чисельними світло-жовтими кулеподібними колосками,

 

 

 

  а на жіночих з’являються маленькі зелені бруньки, що містять всередині насінні зачатки. 

 

Після запліднення з насінного зачатка утворюється насінина з твердою кам’янистою оболонкою. Навколо насінини розростається принасінник (арилюс). Спочатку він зелений, а потім стає яскраво-червоним, м’ясистим, подібним до бокальчика, в який занурена насінина. 

 

       М’якими принасінниками тиса люблять ласувати пташки, які стають сіячами цього рідкісного дерева, адже його насіння проходить у їхній травній системі своєрідну стратифікацію. У плодоношення вступає аж на тридцятому році життя, а в густих лісах — на сімдесятому — сто двадцятому.

    І насіння, і хвоя, і пагони тиса ягідного містять отруйні речовини, звідки й пішла латинська назва, що в перекладі означає отруйний. Невипадково вчені античного світу називали тис деревом смерті.

          Деревина тиса оправдала народну назву – негний – дерево. Пролежавши багато століть , вона стає ще міцнішою і набуває оригінального червоного кольору (т.з. червоне дерево). Тисова деревина використовувалась для оздоблення княжих і королівських палаців, тому тис називали ще й королівським деревом. З неї виготовлялися найкращі луки для воїнів. За народними переказами, закарпатці, обороняючи Хустський замок від хана Гірея, застосували тисові гарматні ядра. Завдяки міцності та пружності вони використовувались по багато разів, сіючи смерть у стані завойовників.

    Тис легко приживається у штучних насадженнях далеко за межами природного ареалу. Його зникнення із карпатських лісів зумовлене масовим вирубуванням протягом багатьох століть. Хижацьке знищення тиса в Європі почалося в XIV ст., коли інтенсивно почало розвиватись кораблебудування. Поступово запаси тиса ягідного в Карпатах стали занепадати, адже відтворюватись із-за повільного росту він не встигав. На сьогодні залишилися лише невеликі тисові зарості, переважно кущові.

     Його використовують як вдячний матеріал у садово-парковій архітектурі для формування зелених скульптур, різних геометричних фігур, зелених бордюрів, тощо. Вирощується у багатьох парках і ботанічних садах України. Цікаво, що при вегетативному розмноженні із живців вертикального походження розвиваються особини деревоподібного характеру, а із бічних чи майже горизонтальних, як правило, формуються кущі.

    Для повної охорони тису в місцях його зростання необхідно заборонити всяку діяльність людини, особливо випасання худоби. Необхідний контроль за станом популяцій і підсів насіння по периферії його угруповання з метою розширення ареалу.

    Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, у Кримському та Ялтинському гірсько-лісовому природному заповідниках, у Карпатському національному природному парку, заказниках Княждвірський, Тисовий Яр (Карпати), Карабі-Яйла, Великий каньйон Криму (Крим).